Пропоную частину стародавнього літопису, що зберігся ще з часів Ярослава Мудрого і містить прозріння невідомого віщого старця, записане у стилі відомого Митця нашої країни.
Москальські ігри - Донецька Січ. Алтернативно-історична трагедія.

Місце події:

Московія, що в 1812 році була окупована Францією. На нинішній час від Франції осталися лише імена дійових осіб та славетна вільність нраву, що перетворилась на схильність московітів до педерастії та інших різноманітних збочень.

Січ, Запорізька, Київська етс - вона і є Січ. Що тут розповідати?

Дійові особи: Хуйло Перший – цар Московії
Дворяне Хуйла.
де Лавре і де Чуре – придворні блазні
Хан Кадир – збирає з Московії дань, суворо дивиться на всіх, хто зобиджає Хуйла.
де Гірке – ролєвік, що постійно і з натхненням грає Че Гевару, але виходить Колчак у виконанні Хабенського.
де Кисіль – чорний чаклун-збочинець, що огидними ритуалами перетворює людей на москалів.
Де Губаре, де Бороде, де Пуше – дресовані мавпи Хуйла. Здатні збирати у зграї тих мавп, шо дурніші за них.
Янек – скинутий гетьман, що втік із Січі з усією казною.
Цунари (цунарефа) – найслухняніши і найулюбленіші Хуйлом жителі Московії – жовті, чорні, вузькоокі, в більшості ніхуя не розуміють по руські, вйобують багато, жеруть мало і все більше доширак.
Ахмет і Тарут – Січові буратіни, що вважають себе розумнішими за інших.
Руські – найнеулюбленіші Хуйлом громадяне, весь час бажають дивних для Хуйла речей: поваги, прозорих виборів, волі і іншої незрозумілої несінітниці.
Москалі – потворні та кровожерні істоти без розуму, що виходять з понівечених чорною магією Кисіля руських.
Порох – новообраний гетьман Січі.
Козаки – та всі знають, хто такі козаки!
Правий сектор – лицарський казацький орден. Один за багатьох, але саме цього москалі особливо полюбляють боятися.
Глас народу – привид, що міняє свій облік, бува виглядає як фанати «Металіста» чи «Шахтаря», бува як Дещиця, бува як японці чи мексиканці. Але завжди каже правду.
Семенченко, Білєцький, Мєльничук і інші, – легендарні характерники, духи помсти і москальскої дупоболі. «Донбас», «Азов», «Айдар» - їх лицарські козацьки ордени.
Адекватні люди України - з початку п’єси просто тихо охуєвают, потім починають допомагати козакам.
Адекватні люди Росії з початку п’єси просто тихо охуєвают, потім починають допомагати народу України.

Дія перша.

Московія. В палаті старовинной крєпості, за великим столом сидить Хуйло Перший. На його обличчі – дума за народ. А може ознаки запору чи розлиття ботоксу - так одразу і не скажеш. Перед ним, схиливши голови, стоять де Лавре і де Чуре – придворні блазні.
Десь за вікном чути далекий глас народу: Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Хуйло: - Ну шо? Ну шо не так, я вас питаю? Я крабом на галерах був, вів стерхів в небесах. Я покорив Кавказ…з-за дверей висовується рука хана Кадира з піднятим пальцем, Хуйло, квапливо: - Єдиному та милосердному Аллаху лиш на славу!
Клацає пальцями – де Чуре швиденько витягає з-під стола великого мішка з грошима і тягне до дверей. Рука хана легко бере мішок, і показавши пальцями «окей», зникає.

Хуйло(продовжує):
- Я Крим віджав в козаків товариства. І хан Кадир лиш грізним оком розгонить легко супостатів. Але, питаю я: де восхіщєніе і заздрість у піндосів та лягушатників, ляхів, бульбашей і хохлів? Та й руські? Де повага…

де Лавре (тихо, сам до себе): Она утонула…
де Чуре швиденько дає йому ляпаса, але Хуйло, здається, нічого не помітив.
Хуйло:…повага до великої держави й її правителя?
де Лавре: Правителю! Ще є одна напасть в Московії великій!
Хуйло (грозно): Яка!?
де Лавре (зашарившись): Ну, власне, руські! Я к не виводили ми їх, і хати підривали гексагеном, говногорілкою морили, убивали в війнах, Кадиру – хану віддавали на розправу –еч, не виводяться, паскуди! І скрізь надєлают якой-небудь хуйні. Виходять на Болотну ті падлюки, пиздрячать цунарів улюблених так Вами, а іноді іще й ла-ла-ла-ла співа…
Хуйло: Фільтруй базар.
де Лавре: Так точно, босс. Так є у нас ідея… - Штовхає де Чуре.
де Чуре: так, пане, есть ідея. Як помните з польоту з журавлями, народ наш дуже полюбляє альфачей сурових! Шо будь кому присунуть хуя можуть, та по самі гланди. Ну шо поробиш – абізяни. – Всміхається.
А тому – ми пропонуєм січовому товариству устроїть показову процідурку. Бо після того як їх гетьман Янек прибіг до нас та з усіей казною, вони там зараз бєз штанів і з голой дупой на морозі…
Хуйло (з сумнівом): Воно б і непогано ж бо, але…хохли, піндоси, лягушатники, британці, ляхи – зберуться і дадут пізди. Всім агресивним блоком НАТО загонять большого нігерського хуя нам. По самі гланди…(обережно потирає сідниці).

де Лавре: то ж бо й воно, хуй буде наший, а жопа – клятих русаків!
Хуйло: Це як?
де Лавре: Зайдіть, маестро!

Заходить де Кисіль. Він лисий, хтивий поц у чорному плащє з кривавим підбоєм з великим шкіряним портфелем. На портфелі напис: «Малий типовий набор для удалєнія мозга». Вклоняється

де Кисіль: Дозвольте доложить вам, владний царю, що достіженія савєцкаго чаклунства, дозволять нам легко зробить із руських - потворних аццьких москалів! З Останкінскої телєбашні запустім ми то чорноє заклятьє, і слабкі мозком громадяне враз потеряют єго зовсім. Замість мозгов їм вложим тези: «фашисти», «правий сєктар»,«русь святая» , «дєди ваєвалє», «землю – рабочім, фабрікі – крєстьянам»!
Дамо гвинтівки - й випустим на Січ!
А як пиздюлів козаки накладуть – то і не жалко. Все одне мозку вже нема, работать, вчитись, жити і радіти вони уже не зможуть. Лиш революцію в народ нести комунястично – православну. В заклятє сильно намєшалось єнергії КПСС й її московського патріархату. - З довєрітєльним виглядом показує великий пергамент, де кров‘ю зображений магічний символ, схожий одночасно на хреста, та дивну суміш серпа з молотом.

Хуйло: Такая революція та й на Січі нікому нахуй не потрібна.

де Кисіль: А кого це їбе? Зомбям то похуй, в них програма, ми ж найманців добавім за бабло і остраху нашльом на Січ закляттям. Не всі, не всі там козаки!
І слабкі духом від того чаклунства ще довго й жидєнько дристати будут в надєждє, що їх спасут від наглой смерті. Що к ним прідьот Хуйло - альфач і остановіт діарею, введя їм в дупу властну вєртікаль по самі…
Хуйло (задумливо)…гланди. Та ще й самі про те попросять. – він трохи роздумує, потім ствердно кива головою. – Робіть! Робіть, мої жидомасони! Чи як вас там?
Лавре, Чуре і Кисіль вклоняються і облишають залу.
На чолі Хуйла написані глибокі думки про народ і введення по самі гланди.

Завіса.

Січ

Тяжкі часи настали на Січі. Після втечі зрадника Янека з казною в країні раздрай, на Київській Січі готуються до виборів нового гетьмана. Січова старшина свариться та пиздить все, що погано лежить, козаки з майдану часткою тихо охуєвают от проісходящого, часткою громко охуєвают, найрозумніші – готуються до війни. Січове та реєстрове козацтво бореться з москалями, найманцями та обізянами, шо натовпами перебігають через кордон Московії та чинять неподобства. Це дуже важко, бо не вистачає часу, досвіду, грошей і кількості козаків.

Донецька Січ, Слов‘янський кош.
Загін найманців на чолі з де Гірке – ролевиком, що намагається грати Че Гевару, входить в місто. Сам де Гірке одразу залазить на пам‘ятник Леніна, звідки, весь у білому і розмахуючи маузером, без перерву пиздить про «руській мір», «землю – робочим , фабрики – крестьянам» і таке інше. Коли йому натякають, що краще навпаки, він відмахується і каже, що навпаки вже пробували і хуйня получаєтся. Потім розповідає про мільйони переможених козаків, що він особисто поховав під Семенівським куренем Слов‘янського кошу. Йому не дуже вірять, але посилати нахуй, дивлячись на маузера, якось стісняються.
Найманці в цей час катують, вбивають, викрадають і банчать наркотою . В цілому всі дуже зайняті.

Донецька Січ. Донецьк.
Натовп дурних мавп у ватниках внімаєт речам Де Губаре, де Бороде, де Пуше – дресованих мавп Хуйла. Чутен запах перегару та дрисні від мавп з особливо тонкою нервовою організацією. Десь когось пиздять з криком «бандеровца паймалі»! Повз демонстрацію пролітають на віджатих «порше» та «бімерах» воїни хана Кадира, на ходу хуярячі з гвинтівок у повітря.
З сцени лунає: «Дєди ваєвалє!», «Банани їли і нам веліли!» «Не пустім хунту у родне Домбабве!» і таке інше. Ті галасування заспокоюють мавп, вони дрищуть не так часто і жидко. Найобізнаніші політично змащують сраку вазеліном, готуючись до прихода Хуйла і введення властної вертикалі. Найагресивніши абізяни гуртом шукають козаків, а не знайшовши – назначають козаками тих, хто їм не подобається. Після чого б‘ють, катують і вбивають.
Мєнти – в більшості тихенько дрочать у кущах, резонно опасаючись за здров‘я власної дупи, найбільш блядовиті приєднуються до абізян. Лише окремі гідно протистоять тим падлюкам, але мало їх і в цілому їм дуже важко.
Ахмєт і Тарут – буратіни, що вважають себе найрозумнішими і залишились за місцеву старшину. Вони підгодовують мавп і тішаться їх кривлянням, розповідаючи, що мавп не чують, вони на справді мирні й просто хочуть, щоб їх любили.
Де Губаре погоджується і, з допомогою вазеліну від політично обізнаних мавп, навіть відверто показує, як саме Хуйло буде їх любити. Сраки мавп з просто червоних поступово стають просто як вогонь.
Адекватні люди – тихо охуєвают дивлячись на вєсь отой піздєц. Козаки - відходять на Січ.

Донецька Січ, Червоноармійський кош.
Біля багаття зібрались козаки на чолі з характерником Семеном. На їх втомлених обличчях стурбованість долею Донецької Січі. Козаків мало, разом з реєстровим козацьким військом вони ведуть тяжкий бій з абізянами, москалями та найманцям хана Кадира. Вони обговорюють плани подальшої боротьби.
Врешті батько Семен рішуче підіймається і вказує путь булавою – на Донецьк!
Козаки вирушають в ніч.

Завіса.